В четвер, 29 вересня, у Гуманітарно-інформаційному центрі відбулася робоча зустріч із головою громадської організації «Запорозькі Берегинi» Оленою Шевчук та головою Грецької ради Запорізької області «Еллада» Наталією Зурначіді. Гості розповіли про свою діяльність і насамперед про ту допомогу, яку вони з перших днів війни надають нашим військовим.

– Наша основна діяльність, – розповіла Олена Шевчук, – спрямована на всіляку популяризацію української культури, підвищення національної самоідентичності запорожців. Цьому сприяють організовані нами безкоштовні курси вивчення української мови, навчання ткацтву, вишивці. З початком повномасштабного російського вторгнення ми взяли під свою опіку запорізький військовий шпиталь. При цьому меморандум про співпрацю ми підписали з тодішнім начальником шпиталю Віктором Писанком ще у січні цього року.

У перший же день війни, так сталося, що сорок осіб персоналу госпіталю звiльнилися. Тому нам довелося вирішувати кадрові питання, шукати людей на заміну та самим брати частину поточної роботи на себе.

Об одинадцятій годині цього дня до нас уже привозили перших поранених. До війни основний профіль у шпиталі був терапевтичний, а тут виявилося, що потрібно оперувати осколкові та інші поранення, приймати екстрені рішення щодо порятунку наших захисників. Це був найскладніший виклик, але ми з ним впорались.

Паралельно доводилося вирішувати безліч різних завдань. Знаходити обладнання, генератори, пральні машини, бронежилети для лікарів, медикаменти, витратні матеріали – список нескінченний. І тут важливо сказати, як багато запорожців миттєво відгукнулися та стали допомагати нам. Люди дзвонили, питали, що треба, комусь передзвонювали, знаходили необхідне та доставляли до шпиталю, надавали транспорт. Для кращої комунікації та взаємодії ми відкрили Telegram-канал.

У свою чергу Віктор Писанко показав себе як дуже грамотний і ефективний управлінець, під керівництвом якого опинилася злагоджена команда. Наприклад, на його прохання ми дістали колонку і щоранку включали у шпиталi гімн України, щоб таким чином зміцнювати дух, надихати людей. Потім він запропонував намалювати патріотичний мурал, і цей задум також був реалізований – правда, з метою безпеки ці графіті були нанесені на стіни всередині госпіталю. Ми проводили для наших хлопців концерти, доставляли їм малюнки від дітлахів, подарунки, постійно говорили їм слова кохання та підтримки. Це було дуже зворушливо. Я вкотре переконалася, що українські воїни – це люди з великим серцем – з одного боку, відкриті та беззахисні, наче діти, з іншого боку – хоробрі та відчайдушні. Ця робота проводиться і сьогодні, і отримує повну підтримку нового начальника шпиталю Романа Качури, наголосила Наталія Шевчук.

– Це були гарячі дні, – продовжила вона свою розповiдь, – але вони назавжди залишаться в моєму серці, бо саме в цей період я особливо гостро відчула свою національну приналежність і гордість через те, що я українка, живу в Україні, у колисці козацтва і разом зі своїми однодумцями та нашими героями воюю за нашу батьківщину, за її незалежність.

Тоді ж я познайомилася з Наталією Зурначіді, яка разом з багатьма іншими запорожцями та своїми соратниками по «Елладі» допомагала нашим військовим. З того часу ми працюємо пліч-о-пліч.

Коли роботу в шпиталі було налагоджено, закінчено ініційований нами ремонт та обладнання ще одного лікувального приміщення – ми зробили його в найкоротші терміни, за два місяці – з’явилася можливість більше уваги приділяти силам оборони на передньому краї, в районі Орiхова, Гуляйполя, допомагати мирному населенню поблизу фронту, доставляти їм необхідну допомогу та евакуювати.

Ще одним напрямком у нашій роботі стала турбота про дітей внутрішньо переміщених осіб.

На питання, як вони справляються з такою колосальною емоційною напругою, привабливі гості сказали, що поступово тяжкість від серця відлягла і з’явилася сила – сила працювати без перерв та вихідних заради нашої спільної перемоги, сила підтримувати турботою та любов’ю наших захисників, сила не впадати у відчай і не опускати руки, коли знову і знову усвідомлюєш, якій темній злобній силі сьогодні протистоїть Україна.

Ми переможемо і повністю відновимо нашу країну, зробимо її ще більш квітучою та щасливою, впевнені Олена Шевук та Наталія Зурначіді.